Історія чернігівського водопроводу невідривно пов’язана з історією Чернігова. Міський водогін, створений у 1880 році за ініціативи міського голови В. М. Хижнякова, гласного міської думи А. П. Карпінського та інших при підтримці губернатора А. Л. Шостака, суттєво вплинув на розвиток Чернігова, як губернського міста, сформував його планування, архітектуру та допоміг уникнути спалення при пожежах та масових епідемій серед населення.
Про те, як планувався, проектувався та будувався чернігівській водопровід наприкінці XIX-го століття є чимало письмових свідчень сучасників. Особливо цікавою на наш погляд є книга «Об устройстве водопровода в Чернигове, составленная на основании постановления городской думы городским головой В.М. Хижняковым”, яку було надруковано у 1880 році Губернською типографією.
Васи́ль Миха́йлович Хижняко́в (*24 грудня 1842 (5 січня 1843) — †27 лютого (12 березня) 1917) — міський голова Чернігова (1875-1887) та гласний міської думи, голова Чернігівської губернської земської управи (1886-1896), викладач Чернігівської класичної чоловічої гімназії, гласний чернігівських губернського та повітового земських зібрань.
В книзі не тільки доволі детально описано історію створення чернігівського водопроводу, але й наведено документи та розрахунки, які підтверджують, наскільки ґрунтовно та економічно виважено підходило керівництво міста до бюджетних та господарських питань.
Одним з документів, на який ми звернули увагу є
“Правила для водоснабжения частных усадеб, казенных и общественных зданий, фабрик и заводов из городского водопровода”.
Фактично, міський водопровід був бізнес-проектом міської Думи, була чітко визначені терміни його окупності, а через це і розрахована вартість води для кожного окремого випадку. Плата за воду бралася за кожне приміщення, за полив, за теплиці, за кожну ванну і ватерклозет, залежно від його типу. І якщо казати про ціни, то і у XIX-му столітті вони були не малими.
Так, наприклад, за кожен ватерклозет російської системи потрібно було сплачувати по 5 рублів. Але ванна з котлом для підігріву води та спускним клапаном обходилась ще дорожче – 10 рублів! Ватерклозет англійської системи обходився дорожче, адже на його обслуговування йшло значно більше води. Кожна ванна обходилась власнику у 5 рублів. А ось за воду для фонтанів кошти брали окремо від поливу садиб. Вода для фонтану обходилась власнику у 40 рублів!
Як це не дивно звучить, але вже в той час підприємства міста отримували воду через водоміри. При цьому встановлювалось граничне номінальне споживання води для кожного підприємства. І на той час була передбачена повірка, чистка та ремонт водомірів. Вартість повірки водомірів коливалась від 6 до 18 рублів. Повірка проводилась щорічно.
ШЕСТАК АНАТОЛІЙ ЛЬВОВИЧ
Водопостачання приватних садиб відбувалося за рахунок власників. А ті, хто хотів прокласти по території садиби більш складний водогін, були зобов’язані надати на розгляд Управи технічний опис облаштування водогону – фактично, проектну документацію, яка перевірялася техніками та затверджувалася.
Цікаво й те, що приватні водогони вже на той час мали витримувати тиск до 10 атм. А міський водогін – до 12 атм. Навіть сьогодні, у ХХІ сторіччі такий тиск витримають далеко не всі водопровідні труби міста.
Інформаційна служба КП «Чернігівводоканал»